НАШІ ГРОШІ. МЕРЕЖА

Ці  рекомендації, безумовно – не обов’язкові до виконання. Журналістика – професія творча. Однак досвід свідчить, що редагування текстів, які зроблені за цим шаблоном – є легшим, а читачі – краще сприймають такі розслідування.

Основне правило – усе, що хоче сказати журналіст у тексті – може бути виражено одним реченням.

Тобто: у статті мусить бути лише одна(!) чітка думка, а текст її має до кінця розкрити.

Відтак ця думка мусить бути:

1. У заголовку тексту ( або заголовок-підзаголовок);
2. На початку тексту ( в ідеалі: не далі, ніж 3-4 речення);
3. Наприкінці тексту.

Основна проблема складно написаних текстів полягає у відсутності цієї думки. Дуже часто – це просто набір фактів, які не приводять ні до якого логічного висновку.

Читач з більшим задоволенням прочитає текст: «Як крадуть на оренді землі у Полтаві», ніж «Оренда. Складні відповіді на складні питання».

Проблема для журналіста полягає в тому, що такий текст, по-перше, важче написати. По-друге: автор несе більшу відповідальність за свої слова. Натомість саме такі тексти є найуспішнішими серед читачів.

Найхарактернішою ознакою слабо структурованого тексту – є здача статті редактору без заголовка.